Вітаю, сайт! Я аж через рік повернулася до тебе.

Я сьогодні згадаю про школу. Школа навчає, навчає читати і писати. Але ще школа навчає головному – розумінню світу. Я дуже люблю школу!

Мій тато хотів би, щоб я писала чи не кожен день на цьому сайті, бо він і Інтернеті пише щодня. А я пишу аж через рік, саме сьогодні – 19 квітня у вечір Пасхи.
Саме сьогодні:
«ХРИСТОС ВОСКРЕС!»
«ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!» 
Я вітаю вас з Пасхою!

Я хотіла б вам заспівати 2 пісні, але у мене немає «звукового файла»!

1.
«У-у-у-у! Кінець розмови, як у себе для тебе.
Доля нас любить так. Пасха!»

2.
«Виряджала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати. У-у-у-на-нам-на! Кук-рук!»

Короткі і нудні, Але складені 7 з 10 місяцями років дівчинкою Юлею. Хай-хай*!

* Хай – це українською мовою «бувайте».
 

                                                               Нема ідей                                                                      

  
                            Пух на "Титаніку"                                                         Вінні-Ку 

  
                               Індіана-Пух                               "Пятачок, скажитє, как художнік художніку..."

 
                          "Пілітє, Шура, пілітє!"                                           Монстр доктора П`яточка


 
                            Mедогонщики                                                              Twin pigs

 
                  Вінні-Кінг-Конг на хмарочосі                           Супер-Пух рятує себе від голоду

А, Вінні-Пухи? Я їх просто люблю! І вони дуже цікаві. 
І вони прикольні – і вони прикольні –  і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні – і вони прикольні …….сто разів. 
 
«Крістофер Робін - роздвоєння особи»

Вінні-Пуховим може стати увесь світ. Або всі фільми...

  
                  «Вінні-Шрек і його друзі»                             «Вінні-Горобець розповнів від  меду»

 
                    «П’ятачок – гарна їжа»                                               «Вінні і три мухобоя»

  
                             «ЦеМедовоз»                                                          «Нео-Пух»

 
           «Шакал»: перевірка гармати в дії                       «Хижак»: сцена біля водоспаду

Далі буде ще...

А отут - ціла купа таких картинок!

Оце перлина мого другого роду – кривоколінська хата. Її збудував мій прадід Петро. Це було 70 років тому. І ця перлина мого роду була найкраща.
Але є ще одна найкраща хата – це хата Тараса Шевченка. Але зауважте мені, що моя перлина така ж сама як Тарасова перлина. 



А зараз я хочу вам розповісти про село Криві Коліна. А знаєте чому? Ні, не знаєте? От розповім. Село назвали Криві Коліна тому що там тече річка Гірський Тікич і вона дуже повертає. Тому й назвали її так, ніби коліна в нас криві.
Але забула вам нагадати, що є ще церква кривоколінська. Тому розкажу вам і про цю церкву – її допомагали будувати мої кривоколінські родичі. І вона зовсім недавно була збудована. Красива чи ні? Напишіть відповідь – ........

Довідка:  zhovanyk 
1) Село Криві Коліна – це у Тальнівському районі Черкаської області. Воно є і у Вікіпедії, але – як незавершена стаття.
А прадід – Петро Романович Мовчан 70 років тому (1937-1938 р.р.) цю хатину не збудував, а купив. І жили у такій-от екзотиці, яка й справді – наче змальована з Шевченкової хати. 1953-го – у рік ґиґнення Сталіна – поруч з раритетом звели нову хату, розжалувавши стару до статусу хлівця.
Хатинкові ж аналогії, що їх провела Юля-жежуля, зовсім не випадкові: село Шевченкове недалеччечко – у Звенигородському район тієї ж Черкащини.

   
 
2) Церква: новобудова – новіше нікуди. Храм «Воскресіння Христового» Української православної церкви Київського патріархату був освячений 23 вересня 2007 року Божого. А народжений і справді – стараннями благородних мужів древнього козацького роду Мовчанів. 


 

Настало 8 березня. Воно мені дуже подобається. Бо дарують багато подарунків.

А за 2 дні у мене назбиралося 12 подарунків. Усі вони були такі чудові, що не могла від них відірватися. Цілий день за ними сиділа без перерви, без обіду, без сніданку і без смачної-пресмачної вечері.
Це були мої дарунки, які не можу не назвати – фломастери-татушники, морські мушлі і зірка водяна, золоті камінчики, магніти-зірка – це конструктор, книжка, олівці, компас-кінь, блокнот, скріпка для книжок, лазерна указка, жовтий брелок-дельфін-мигалка. А іще батончик-снікерс.
 
І це продовжуватиметься іще 2 тижні. Гра. Тому що вони такі цікаві! Ці подарунки.

  
Учора, після того, як ми погладили котика Апельсинчика, мені спав на думку цей віршик:

Іду-іду до школи
Невтомною струною
Та вчитись на 12
БудУ, будУ, будУ!

І ще –
 

Жила собі Червона Шапочка. Мала вона бабусічку. І була в неї сестричка. Вона її весь час звала Анічка.
Одного разу вони пішли назбирати грибів для бабусічки. Вона дала їм кошики і вони пішли. І зайшли вони у густий ліс. І побачили там Вовка. А Вовк питає:
– Дівчаточка, куди ви ідете?
І вони відповідають:
– Ми йдемо по гриби, правда Анічка?
– Правда, сестричко.
А вовк дивився на них і облизувався. І вони вирішили його обманути:
– Вовчику, а можна ми позбираємо грибів?
Вовк відповідає:
– Ідіть, дівчатка, ідіть, тільки пошвидше повертайтесь!
Дівчатка відійшли:
– Сестричко, давай щось придумаємо.
І вони придумали. Назбирали грибів і прийшли:
– Вовку, ми уже сходили!
І молодша сестра каже вовкові:
– Дивися, там поросята бігають!
– Де-де-де?
А старша сестра забігла за величезного дуба, тихесенько підкралася і –
– А-А-А-А-А!!!
А Вовк злякався і побіг. У ліс.

А чому він злякався? Бо у Червоної Шапочки були страшні ЗУ-У-У-У-БИ!!!
  
Післямова: бо у неї  молочні зубки випали і залишилися дірочки дві. От чому Вовк і злякався.
     

Оце перлина мого роду. Хата яку збудував мій прапращур. Звали його Леонтій. У прапрадіда було 10 дітей а будував хатинку коли моя прабаба навіть ще не народилася. Це було давніше ніж 100 років у ...    ***

 *** zhovanyk (коментар): Обіцяв опікуватися, то поможу не тільки з фотками (або, сорі, зіпсую юну автентику): де саме «у», Юля-жежуля так і не згадала – була там лиш один раз, але хатину "зісканувала" і ввела у свій перелік "духовних" цінностей. У – це місто Ромни (колись Полтавської губернії, за більшовиків стало Сумською областю). Засноване за півстоліття до Москви (залітописоване 1096 року ) як порубіжна фортеця Київської Русі. Хоча, про це «у» інфи вистачає – http://uk.wikipedia.org/wiki/Ромни

А раритетну хатину зіпсували: солом’яний дах спохабили жжестю, приліпили «калідорчик», жили в ній майже до кінця століття та ще й здавали, як екзотіш-«готель». Дивно, як така очеретяно-глиняна прапрахата вижила до нині. 

Вишенька

Вишенько вишенько чарівна наша врода. Без вишні немає ні краплі душі. А вишню ми знаєм як нашу душу. Україна без вишні як без калини. І калина – наша врода щира як і вишня.
Хлопці не ламайте дерев. Це наше життя. Без дерев нема повітря. Без дерев нема води. Дерева це наша душа. Дерева – це щастя.

Наша батьківщина

Наша батьківщина – найщиріша родина. Без України ні краплі не проживеш. Україна – наша долина. Україна – щира батьківщина.
Не брешуть злі вороги, не ступити Росії на нашу країну. Щиро заживемо в мирі. Владі праці навіки.

Кожушок

Кіт пішов на базар. І купив собі там шубку. А продавець був хитрющий – дав йому шубку з снігу. А котик купив. Та й зайшов з нею у хатку. А кожушок розтанув. І котик ним вмився.
 

 Привіт це я! Мене звуть Юлія мені 6 років. А місяців мені 7, пока.
Недавно я написала вірш. Перший у моєму житті. Хочу показати його усім кому цікаво.

Доба

Перший ранок
Другий день
Нумо гратися скоріше
Хлопчики й дівчатка
Раннього деньочка

А тут вечір
Гарний вечір
Діточки всі по домах
А тут хлопчики гарненько
Запитали у матусь

А чи ніченька гарненька
Не поступиться деньку?
І всі крикнемо ми хором –
Новий рік! Новий рік!

Другий ранок
Третій день
Нумо гратися скоріше
І дівчатка й хлопчакуні
А тут стриб і стриб зайчуня!

І лисички і крольчата
Нумо в цирку виступати
І ведмедики й вовки
Всі-всі-всі до самоти

Тут і вечір в нас настав
Всі бабусі по домах
І тепер ми будем знати
Як вистави влаштувати!

Ю.Жованик
23 грудня 2007 року